Опис
С. Зубков. Українські прислів’я та приказки. Народна творчість
Народна творчість та приказки – неоціненна скарбниця народної мудрості. Кожне покоління вносить у цю невичерпну скарбницю нові коштовні діаманти, що збагачують культуру народу. Як витвір народного генія вони супроводжують людство від свої давнини і до наших днів. Сила, мудрість і поетична краса прислів’я та приказок – це вияв народного розуму й гумору, влучності й дотепності народного слова. Як витвір народного генія вони супроводжують людство від сивої давнини до наших днів. Сила, мудрість и поэтична краса прислив’я та приказок – це вияв народного розуму й гумору, влучності й дотепності народного слова. Зміст прислів’їв та приказок невичерпний. У них відображено багатогранність життя, побуту, звичаїв народу, його історія, мораль. З плином часу прислів’я та приказки змінювались, шліфувати свою форму. Постійно відбираючи і осмислюючи найтиповіші явища природи і людського буття, народ свої спостереження закріплював в афоризмах і передавав наступним поколінням. Поступово вони ставали кодексом неписаних законів моралі і поведінки. Прислів’я та приказки у слов’ян побутували з незапам’ятних часів. Поява писемності в Київській Русі застала цей жанр народної творчості уже в розквіті. Автори перших пам’яток давньоруської літератури не просто фіксують фразеологізми, а й застосовують їх з відповідною ідейно-художньою метою.
З утворенням української народності стали з’являтись прислів’я і на власне українському ґрунті, що відбирали вже нові історичні події- боротьба з кочовними нападниками, польско-шляхетським поневоленням, відтворювали нові суспільні стосунки.
